МОРІВСЬК (старі назви — Моривейськ, Моровійськ) — село, центр сільської Ради, розташоване на правому березі річки Десни, за 42 км від районного центру. Дворів — 616. Населення — 1562 чоловіка. Сільраді підпорядковані села Отрохи, Рудня.
За місцевим колгоспом «Десна» закріплено 3589 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1689 га орної землі. Вирощують переважно зернові культури. Розвинуте м’ясо-молочне тваринництво. За успіхи в розвитку колгоспного виробництва 162 чоловіка нагороджено орденами й медалями.
В селі є середня школа, де налічується 419 учнів і 27 учителів, будинок культури на 350 місць, бібліотека, лікарня на 25 ліжок.
Радянська влада встановлена в січні 1918 року. В 1918—1919 рр. в районі села діяв партизанський загін під командуванням М. С. Василенка, який боровся проти німецьких загарбників і петлюрівців. Партійна організація створена в 1921 році, комсомольська — в 1924.
За тимчасової німецько-фашистської окупації в Соколиному бору біля Морівська базувався партизанський загін ім. Щорса, яким командував 10. О. Збанацький. У загоні було багато морівців. У селі діяла підпільна комсомольська група на чолі з П. Хоничем. Навесні 1943 року був створений загін самооборони від карателів. На фронтах Великої Вітчизняної війни билися з окупантами 608 жителів Морівська. За мужність і відвагу, виявлені в боротьбі з окупантами на фронтах і в тилу ворога, 254 чоловіка нагороджено орденами й медалями, 178 — полягли в боях за Батьківщину. В 1943 році в селі споруджено пам’ятник радянським воїнам, що загинули в боях за визволення села від фашистських загарбників.
У Морівську народився Г. Ф. Пономаренко — композитор, заслужений артист РРФСР.
Поблизу с. Морівська виявлено поселення доби бронзи, скіфського періоду, ранньослов’янські — перших століть н. е. та сіверянське VIII—IX ст., а також курганний могильник, поселення та городище часів Київської Русі. Городище є залишком давньоруського міста Моровійська, згаданого в літопису під 1139 і 1152 роками.
