Козелець, В. Гузий

Козелець-столиця найбільшого району області з дивовижним Собором родини Розумовських. Сьогодні це селище міського типу, хоч місцеві за історичною традицією називають Козелець городом. Дивно що історичне місто названо радянським новотвором смт. В українській традиції такі поселення називалися містечками. Тисячі містечок України населяли українські міщани, українська буржуазія- бюргери. Радянська влада знищила цілий історичний клас українських міщан.
Археологи виявили в центрі Козельця два ранньословянські поселення. Поселення Козелець-1- датується 3-5 ст. і 10-11 ст. н.д., Козелець-2-датується 9-13 ст. Це поселення дунайської остерської сівери (словенська община Коза) зі знаковим урочищем Рим. Долю міста визначає його положення при злитті р. Карашні з р. Остеркою. Караш-в сербсько-хорватській мові означає карась. Карасева річка .. Доречі на гербі Істрії зображено схожого золотого козла. Козалац- в сербсько-хорватській мові означає також назву рослини. Поширеними топонімами Словенії- села Тополі, Требеж, Шулинці, Берковець, Чимерно, Єрчин, Кошаровці . Вони невипадково так схожі на назви наших сіл.
Дунайсько- сіверська версія дозволяє нам встановити походження назви міста традиційно- від першопоселення на імя Козел. За переказом першопоселенець Козел прийшов з Остра і край лісу поставив хату. . Козел- язичницьке тотемне прізвище давнього сіверського роду любецьких бояр. Козел- сакральна тварина в язичницькому культі Коляди. Сакральне пошанування козла- кози пов’язано очевидно з тим, що коза була приручена людиною раніше інших тварин.
Любич і Остер- два осередки племінних поселень ранньої сівери. Топонім Козерище, Кози, Козловичі поширений в прабатьківщині сівери- Словенії . Колишній райцентр Михайло- Коцюбинське- в минулому звався Козел- родове село боярського роду. Цьому давньому роду належали села Козли (біля Любеча) і Козилівка. Переказ оповідає, що богатир Козел не був оселений, а сам прийшов з Остра (Істрії?). Це родове прізвище першопоселеньця на Козелеччині збереглося до нашого часу. Назва Козелець словянського типу і зявилася в області аборигенних скіфів- балтів з приходом сівери в 2 столітті нашої доби.
Як і кожне давнє місто Козелець має кілька поетичних переказів про свою назву і свої початки. Назву міста одні люди ведуть від жовтих квітів козельців, які в литовські часи буйно квітували на берегах р. Остерки — Золотинки. Інші ведуть назву міста від великої кількості кіз і лісу Козелеск (давнього Темного лісу). Мотив «чорної» тюркської топоніміки р. Карашні (Чорної) , яка витікала зі Старських боліт– перекликається з іменем племені мелехленів ( чорноризців) балтського походження.
Маємо достатню аргументацію щоб стверджувати, що історичний вік Козельця і Остра сягає 2000 років.
У 980 р. Козелець був новозаснований князем Володимиром Великим, як укріплений град в системі Остерського Змійового оборонного валу на місці давнього сіверського поселення. Ще 19 ст. зберігалися залишки земляного фортечного валу, який йшов по берегу р. Карашні до Великої Київської дороги і праворуч вздовж Ярмаркової площі до р. Остра.
Давнім соборним храмом Козельця був Спаський храм, який був збудований за князя Всеволода . Михайло Лагода ще в 19 ст. мав документ про закінчення будівництва цього кам’яного храму. Храм був культовою і одночасно оборонною спорудою. З його вершини можна було побачити одночасно і Київ, і Чернігів. Старожили твердили, що поляки в храмі влаштували костел. Храм згорів у 1696 р.
Біля Нового базару у 1954 р. було знайдено свинцеву печатку св.. Андрія. Це печатка Всеволода, сина Ярослава Мудрого, переяславського князя (1054-1073) і Великого князя Київського (1073-1096). Скріплювала печатка якийсь документ у найстарішій Спаській церкві Козельця. Додаткове свідчення того , що Козелець місто княжого часу. Різні джерела 19 ст. називають Козелець як місто, яке бачило удільних князів.
«Чернігівські єпархіальні відомості» 1863 р. згадували «предание общее» про кам’яний храм дотатарського Козельця. Ф. Гумілевський також називав Козелець дотатарським містом. Український історик П. Клименко писав, що в 1655р. делегація міщан Козельця подала лист Богдану Хмельницькому на самоврядування в Козельці.Козелецька делегація мала старі грамоти київських руських князів домонгольських часів на земельні володіння міста.
З Галицького-Волинського літопису широко відома історія про « зле місто Козельськ», яке в 1239 р. два місяці штурмували татари Бату. Розгромивши Суздальщину татари пішли облавою і вийшли під Козельськ. Козелецька дружина відійшла тоді до Чернігова. В своїй книзі «Опис землі Козелецької» я писав, що тут багато несуразностей. Вважається, що це калужське місто Козельськ. Російські «патріоти» поспішно назвали його містом «русской воинской слави» . Самі калужани і російські історики не мають данних про те, що Козельськ був в княжі часи. Нема артефактів, нема культурного шару. Лише літописна згадка. А літописи, як відомо, за цариці Катерини правилися.. Калужське місто Козельськ (перша згадка 1503 р.) в лісових дебрях нашого Чернігівського князівства заснували втікачі від татар з нашого Козельця. Нашу історію переписали і забрали оповідь про героїчну оборону Козельця. В матеріалах битви русичів з татарами на річці Калка згадуєься князь Мстислав Святославович, князь Чернігівський і Козельський. Чернігівські єпархіальні відомості писали у 1872р., що Козелець вважається одним із міст, які бачили у себе удільних князів.
Булгарський літопис подає, що Козельськ тримався 7 днів із-за атак кінної дружини, яка ховалося в лісі і атакувала татар з тилу. Татари прогавили і дружина відійшла до Чернігова . Втрати татар- 7 тис. людей. Чернігів татари захопили наступного року.
Після навали татар 1239 р. град Козелець швидко відродився. У 1923 р. у Козельці було віднайдено унікальний скарб татарських срібних дирхемів і монет князя Володимира Ольгергардовича. Його назвали скарбом князя Дмитра Сокири. Князь Дмитро (Мітко) Сокира був соратником князя Вітовта . Він походив від місцевих бояр і мав резиденцію в Козельці, чи родовому селі Сокирин.
У 1552 р. сказано про остерців «ходять свою землю в Козельцях». Як свідчив канцлер Сапіга город Козелець у 1622 р. відмовився від унії. Грамотою короля Сигізмунда у 1633 р. Козелець було передано Степану Аксаку .Він спорудив Козелецьку фортецю у формі трикутника між ріками Остер і Карашня на площі 55га. На сході був масивний вал з 6 бастіонами і Кривими воротами з деревяним мостом через рів. На березі Остра поруч Миколаївської церкви була восьмигранна Київська брама. Річка була загачена греблею з озером до 700 метрів. Ніжинська надбрамна башта стоял на переломі огорожі.. У 1749 р. військовий інженер Дебоскет розробив новий проект фортеці, але він уже не був реалізований.
Люстрація 1636 р. оповідає що засновником Козельця був шляхтич з Червоної Русі Адам Сачко (Саченко). Цей рід Саченків – Розумів зберігся в Козельці до нашого часу. Володимир Саченко- зам. міністра Промполітики України, голова Козелецького відділення Чернігівського земляцтва в Києві. Його предок Адам Сачко побудував навколо міста вали, окопи, паркани. Уже в 1637 р. згадується Козелецький староста. Староство-велика і важлива адміністративна одиниця польської держави. Гетьман Остряниця у 1638 р. назвав Козелець городом.
Саме у 16 ст. прийшла масова міграція людей з Волині, Галичини, Полісся. Чолобитна грамота козельчан царю на Магдебургію 1655 р. подає що переселенці заклали навколо Козельця в лісах 15 сіл — «що прийшовши з ляхів, зі Львова, Перемишля, Константинова, Камянця-Подільського, Острога заснували сіл новоосаджених, котрих есть 15.». Ці села добре відомі, родовід козелецьких жителів ведеться з Західної України. Більшість майстрових людей (міщан) осіла в Козельці. Місто не мало своєї землі, бо навколишні землі здавна були поділені між остерськими боярами. Вважається що у 1664 р. Козелець отримав від польського короля право Магдебурського самоуправління. На Козелецькій раді 1663 р. у Преображенській церкві відбулися вибори на гетьманство Сомка. Того ж року гетьман Брюховецький своїм універсалом підтвердив давнє право Козельця на Магдебургію. Козелецький війт Олександр Долинський при цьому показав грамоту на давні права і свободи від королів польських магістрату пожалувані. З того випливає що Магдебургія Козельцю була надана при його заселенні.
У 1709 р. Козелець замість Києва стає центром управління великої адміністративно- військової одиниці Київського полку. Місто козацької старшини- жили київські полковники, полкові обозні, хорунжі, писарі, судді, осавули, сотники, військові, бунчукові , значкові товариші. Козелець був резиденцією 22 козацьких полковників.
Діяли середньовічні цехові братства- управи- ковальське бондарське злотницьке. Цехова книга 1706-1883р. збереглася в архіві.
Місто братів -графів Розумовських з саркофагом їх матері Наталії Розумихи в спорудженому для неї соборі . Кам’яний собор було збудовано у 1746-1770 р. власним коштом Олексія Розумовського на місці деревяного. Величний собор висотою 42 аршини. Іконостас кращої італійської роботи з 94 ікон.. Предметом поклоніння була чудотворна ікона Тверської Божої Матері. В соборі був приділ на честь Захарія і Єлизавети ( цариці).
Значною і заможною була козелецька родина полковника Юхима Дарагана, який був одружений з сестрою графів Розумовських . До маєтності родини Дараганів належали 10 тис. підданих . Наслідницею половину маєтку стала донька Катерина Дараган- Галаган , яка купила у 1750 р. маєток ( 12 десятин і левада на 21 десятину) в Покорщині у полкового писаря Івана Покорського. Двірня з 80 нежонатих слуг. Піклувалася про підданих селян і говорила малоросійською мовою. Її правнук Павло Галаган називав її справжньою малоросійською пані. Була строга і всі її боялися. За заповітом 1825р. дала відпустні листи і гроші своїм кріпосним, але ті не захотіли йти з підданства.
Козелецькими священниками були Ханенки. Племінник гетьмана Данило Ханенко на полюванні зустрів вродливу козачку і на спір запропонував збити пострілом капелюха з її голови. Козачка згодилася за умови одруження. Від них пішов козелецький рід Ханенків. Загребельний храм св. Миколи споруджено 1719 р. коштом полковника Антона Танського. Приход у 1770 р.- 5 церков ( Вознесенська, Іоана Предтечі, Миколаївська, Преображенський собор, Різдва Богородиці, Свято -Троїцька) складав 3858 прихожан. У 1771 р. згадується Козелець кий Богословський жіночий монастир.
У Козельці перебували майже всі російські імператори (Елизавета, Микола 1, Олександр 1), три тижні жила Катерина 11.
Імператор Микола у 1829, 1830, 1832, 1836 рр. проводить огляд двох кавалерійських дивізій з артилерією (с. Пальчики , Самсони , огляд біля с. Шами, артполігон с. Новики) . У 1837р. табір між х. Закревським і Жеребецьким , артполігон- с. Гарбузин- Вигранка. Цар- кріпосник демонстрував силу українцям. Тоді ж було знищено палац Розумовських в Олексіївщині.
За рапортом 1810 р. земля на 10 верст навколо місто належала жителям, 522 будинки, 3027 жителів., 7 церков. Проїздом стікається до города 12 тис. душ. За переписом 1897 р. у повіті було 85 тис. жителів, 1709 (!) вітряків. До Козельця належали слободи Чернігівська (71 житель), Предградсько – Микільська — 478 жителів , і Київська- 468 жителів. Повітове місто Козелець за переписом 1897р. налічувало 638 дворів, 5786 жителів, 3 городських училища, лікарня, богадільня, 7 ярмалок. Козелець квітнув торгівлею. Еврейська община налічувала 1632 особи.
Життя Козельця до сьогодні визначає Віденська дорога- Санкт- Петербургське шоссе збудоване в 1861р. З відміною кріпосного права повіт бурхливо розвивається, кількість населення зросла вдвічі. У Козельці у 1910-1920 р. проживав член Київської громади, ректор Варшавської гімназії і дослідник історії Козельця А. Матвіїв. Зберігся його власний архів.
У місті відкрито чоловічу і жіночу гімназію (1914р.), вище початкове училище (1913р.) В повіті проживало 172 тис. жителів, які тримали 42 тис. коней, 40 тис. корів, 40 тис. свиней, 100 тис. овець. Від родючої землі життя тут дуже дешеве для тих, хто тут селиться і живе на пансіон за службу.
У 1924р. — 573 двори, 3901 житель. У Козелецькому і Чемерському районах проживало 50 тис. населення. За переписом 1939 р.-4483 жителів і 102 особи спецконтингенту.
За Книгою памяті- з мобілізованих під час Другої світової війни 14 тис. селян у списках загиблих значаться 13900 жителів. !!! .Козелецькі партизани появилися лише у квітні 1943 р., На час визволення у вересні місяці їх налічувалося аж 153 чоловіка. Зате вони встигли, за радянськими джерелами, вбити 1310 окупантів і підірвати 12 ешелонів. Нині в Козельці проживає 5785 жителів.
Констянтин Солонина (? – 1696 Козелець)- київський полковник, наказний генеральний осавул.
Антон Танський (? — 1742 Козелець) — — київський полковник (1712-1742).
Павло Козелецький- кошовий отаман 1747р. на Січі.
Герасим Заводовський (1681-1745)- архімандрит Межигірського монастиря, співак , прославився «герасимівськими розспівами»
Дмитро Пасенко (1774-1846) — полтавський губернатор.
Марія Павлова (Гортинська) (1854-1938)- закінчили Сорбонну, видатний палеонтолог, почесний член АН СРСР.
Микола Касперович (1887 Козелець- 1934) – маляр – реставратор , директор майстерні Всеукраїнського Музейного городка в Лаврі, репресований.
Лейб Кундиш (1899 Козелець- 1938р.)- керівник єврейського антирадянського підпілля, покінчив життя самогубством.
Лейб Цирельсон (1859-1941) –один з найвідоміших єврейських релігійних авторитетів 20 ст.
Микола Канторов ( 1884 -1937 Биківня ) — професор філософії, репресований.
Юрій Карасик (1939р.н.) – міністр агрокомплексу України. З родини міщанина і купця Карасика (1879р.).
Козелець має «промовистий» історичний герб –білий козел з золотою державою, наданий польським королем , як привілей Магдебургії.
Кутки – Покорщина , Київська слобідка, Чернігівська слобідка, Оболонь
 
В. Гузий
Author: vidasi

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.